Тема. Біблія  - Святе Письмо і збірки літературних пам’яток . Українські переклади Біблії. Біблійні книги в давній Україні: Псалтир, Євангелії, Апостол. Притча про блудного сина. Притча про сіяча.

Мета: ознайомити школярів з біблійними притчами, поглибити їх знання про поняття «притча»; охарактеризувати Біблію як Святе Письмо, звертаючи увагу на збірки літературних пам’яток, роль біблійних книг у давній Україні; розвивати усне мовлення, логічне мислення, вміння узагальнювати й робити висновки, осмислено сприймати навчальний матеріал; виховувати почуття поваги до Святого Письма, риси чесності, доброти, порядності, скромності, любові до ближнього.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання:  слайди, Біблія, текст програмових притч, портрети перекладачів Біблії українською мовою;  дидактичний матеріал.

Підготовка учнів до уроку (випереджувальні завдання):

·        підготувати повідомлення про перекладачів Біблії;

·        прочитати біблійні притчі.

Зміст роботи

·        Мотивація навчальної діяльності.

·        Вступне слово вчителя.

Біблія – книга великої мудрості, важливого філософського змісту. ЇЇ основне завдання – наставити людей на правильну дорогу, допомогти їм усвідомити цінність кожної людської душі. Щоб збагнути, на скільки це велика і важлива справа, послухаймо українського філософа, мудреця і дослідника Біблії Григорія Сковороду, який говорив:  «Коли велика справа – панувати над тілами, то ще більша – керувати душами».

Протягом віків на Біблію було зроблено далеко не одну сотню нападок і посягань; намагання підірвати авторитет  цієї книги сягало величезних розмірів. Проте, як пише Й. Т. Сележан: «Усі нападки атеїстів завдали їй не більше збитків, ніж удар молотка єгипетській піраміді». Через свій низькій рівень людство далеко не завжди могло розібратися в істинності сказаного в Біблії. Але прогрес рухається, і дослідники несподівано переконуються, що ця книга має не одну таємницю. Саме про ці таємниці ми будемо сьогодні роздумувати

·        . Презентація теми та мети уроку. Слайд 1.

·        Презентація епіграфа

«У цій Книзі вміщено універсальне

      послання – до всіх людей і до кожного.

   Це книга, яку з користю прочитає і

дитина і вчений муж»

Йосип  Тодосій  Сележан 

Слайд 2.

·         З історія написання Біблії

Науковці вважають, що Біблію писали протягом 1600 років представники понад шістдесяти поколінь. Цікаво, що писалася аж на трьох континентах – в Азії, в Африці та у Європі. Створювалася  трьома  мовами – давньоєврейською, арамейською та грецькою. Та попри складнощі умов, часу, простору це – дивовижно цілісний твір, авторство якого, як вважають теологи, належить Богові, бо він промовляє через пророків.

·        Робота з таблицею «Письменники Біблії». Слайд 3.

Встановити відповідність автором біблійних книг та їх родом занять

·         Ознайомлення з історією перекладу Біблії на українську мову.

Слайд 4.

Київська Русь у ІХ столітті мала нагоду познайомитися з перекладом Святого Письма, зробленого Кирилом і Мефодієм. Аж у ХІХ столітті Біблія була перекладена українською мовою.

·        Повідомлення учнів про перекладачів Біблії на українську мову

Учень1.Пантелеймон Куліш (1819-1897), родом з Чернігівщини, був відомим письменником, публіцистом, поетом, перекладачем. Оскільки Східна Україна входила в склад Російської імперії, він, звичайно, був громадянином Росії, але відчував на собі велику відповідальність. Після смерті великого поета Тараса Шевченка, Куліш у 1868 році залишає у Варшаві прибуткову роботу і переїздить у Венецію, щоб зайнятися перекладом на українську мову Нового Завіту. На жаль, приступаючи до цієї важливої справи, Куліш не проконсультувався з Біблійним Товариством і почав перекладати з церковнослов’янських текстів, а слід здійснювати переклад лише з оригінальних текстів. Пантелеймон куліш не розгубився. Негайно приступив до вивчення грецької і давньоєврейської мов. Він доволі швидко оволодів мовами Біблії і взявся за роботу. Для втілення задуму Куліш переїхав до Відня. В тутешніх бібліотеках і архівах можна було знайти відомості з історії, археології, мовознавства, теорії перекладу.

·        Учень 2. З 1869 року в процес перекладу Біблії включається інша особистість – 24-річний галицький українець, вихованець Віденського університету, громадянин Австро-Угорщини Іван Полюй. Дивно перетнулись їхні шляхи. На відміну від уродженця Східної України П. Куліша, Іван Пулюй народився в Західній Україні в селі Гримайлове, неподалік від Тернополя. З дитинства цікавився фізикою, але за наполяганням батьків відправився до Відня вивчати богослов’я . До моменту зустрічі з Кулішем Пулюй закінчив богословський факультет Віденського університету, де вивчав давньогрецьку, давньоєврейську мову. Юнак вже мав досвід перекладу релігійного тексту, оскільки переклав на українську «Молитовник». Хоча Пулюй закінчив університет, але повертатися додому не поспішав. Він продовжував навчатися на філософському факультеті і на прохання Куліша включився в переклад книг Нового Заповіту. Пулюй був дуже точним і пунктуальним в роботі, так що жодного разу не зірвав строків закінчення дорученого йому перекладу тексту. Обидва перекладачі були переконані: народ, що має Біблію на рідній мові, не може бути знищеним; мова, на яку перекладене Святе Письмо, - безсмертна.

·        Учень 3.За чотири роки (1869-1872), проведені у Відні, Куліш і Пулюй здійснили переклад Нового Завіту. Але у листопаді 1885 року в полум’ї пожежі, що охопила хутір Куліша, загинуло не тільки майно, але й дорогоцінний єдиний екземпляр рукописного перекладу Старого Завіту. Тяжко уявити трагедію Куліша після загибелі рукопису, але він все ж таки знову взявся за переклад. Цій справі було присвячено 12 останніх років його життя – з 1885 по1897 роки.

·        Учень 4 . До благородної справи Куліша приєднався видатний письменник Іван Нечуй-Левицький. На той час він був не тільки визнаним літературним критиком, але й богословом, випускником Київської Духовної Академії. Не залишився в стороні й Іван Пулюй. Незабаром настав щасливий «день народження» Кулішевої Біблії. За згодою з Лондонським Біблійним Товариством і при повній його підтримці в 1903 році у Відні в типографії Адольфа Гольцгаузена була видана перша довгоочікувана християнами України Біблія. Дочекалася видання Біблії на українську мову і вдова П. Куліша Ганна Барвінок. Перший екземпляр видання доктор Іван Пулюй відіслав їй на хутір. Пам’ять про таких людей, як П. Куліш, І. Пулюй, І. Нечуй-Левицький і нині живе в серцях вдячних нащадків.

·        Біблійні мотиви в літературі . Слайди 5,6,7.

Починаючи з 95 року після Р.Х. у літературі з’являються сюжети, запозичені  з Біблії. Біблійні мотиви є  у творчості   всіх українських митців як минулого століття, так сучасників.

(Читання поезій учнями)

Блаженний муж на лукаву
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.
А в законі Господньому
Серце його й воля
Навчається, і стане він,
Як на добрім полі
Над водою посажене
Древо зеленіє,
Плодом вкрите. Так і муж той
В добрі своїм спіє,
А лукавих, нечестивих
І слід пропадає,
Як той попіл над землею
Вітер розмахає.
І не встануть з праведними
Злії з домовини,
Діла добрих оновляться,
Діла злих загинуть.

                              Тарас Шевченко

Якби ти знав, як много важить слово,
Одно сердечне, теплеє слівце!
Глибокі рани серця як чудово
Вигоює — якби ти знав отсе!
Ти, певно б, поуз болю і розпуки,
Заціпивши уста, безмовно не минав,
Ти сіяв би слова потіхи і принуки,
Мов теплий дощ на спраглі ниви й луки, —
Якби ти знав!

Якби ти знав, як много горя криється
У масках радості, байдужості і тьми,
Як много лиць, за дня веселих, миється
До подушки горючими слізьми!
Ти б зір і слух свій нагострив любов’ю
І в морі сліз незримих поринав,
Їх гіркість власною змивав би кров’ю
І зрозумів весь жах в людському безголов'ї,
Якби ти знав!

Якби ти знав! Та се знання предавнє
Відчути треба, серцем зрозуміть,
Що темне для ума, для серця ясне й явне,
І іншим би тобі вказався світ.
Ти б серцем ріс. Між бур життя й тривоги
Була б несхитна, ясна путь твоя.
Як Той, що в бурю йшов по гривах хвиль розлогих,
Так Ти б мовляв до всіх плачучих, скорбних вбогих:
«Не бійтеся! Се я!»

                                                              Іван Франко.

·        «У галереї біблійних персонажів» . Слайд 8-12.

Яке чудове все творіння Боже. Напевно, тому його хочеться відтворити на папері чи полотні. Бог бездоганний художник. Він так вдало поєднав кольори і створив світ різнобарвним, щоб нам було приємно. Ми милуємось кольровою  веселкою на блакитному небозводі та біленькими ромашками на зеленій траві.

Бажання творити прекрасне Господь подарував і людині. Біблійні сюжети надихають земних художників створювати власні  полотна, які захоплюють наші погляди. Рембрант Харменс ван Рейн, Микеланджело Меризи да Каравадж Айвазовский Іван  – ці художники створили неперевершені картини на біблійні сюжети.

Огляд репродукцій картин на біблійну тематику

·        Теорія літератури . Слайд 13.

 Притча-це повчальна розповідь з історії чи навколишнього життя, мета якої викласти духовні чи моральні істини. На відміну від багатозначності тлумачення байки, у притчі зосереджена певна дидактична ідея.

Сюжет притчі будується в образній формі, на життєвих ситуаціях, на повсякденних спостереженнях суспільного життя. На перший погляд здається, що зміст притчі дещо прихований і мовлення притчі проводиться наздогад. Але це не так. Притчі мають надзвичайно великий зміст, колосальний задум, неабиякий замисел. Вони винятково дохідливо сприймаються. Притчі уособлюють в собі й світські ситуації, й приповідки, й народні спостереження, й загалом всю народну мудрість а в Євангелії ще й Господню науку. Багато притч Ісуса Христа описали святі євангелісти Матвій, Марк, Лука та Іван, і, безперечно, багато притч Ісуса залишилися не записані й, на жаль, не дійшли до наших днів. У перекладі з грецької мови «притча» — це «йти пліч-о-пліч», себто притча пліч-о-пліч ставить відоме з невідомим. Адже притча дозволяє зрівняти відому істину з невідомою. Істини в притчах подавалися у символах, образах та алегоріях.

Притчі були надзвичайно популярні серед Стародавніх народів Сходу і це був фольклорний, народний жанр. Народні притчі нерідко містили в собі викривальні мотиви.

·        Робота над змістом «Притчі про сіяча». Слайд 14.

Заповнення таблиці «Ґрунт  та зерно» . Слайди 15,16. 

Запитання проблемного характеру:

Чи проростають добрі зерна на ґрунті мого серця? Який я сіяч? Що я сію?

·        Робота над змістом «Притчі про блудного сина»

Складання життєвого ланцюжка молодшого сина

Улюблений син                    власник великого спадку               безтурботний житель міста                                злидар                   пастух свиней …..

Які з десяти заповідей  перегукуються зі змістом притчі?

(шануй батька й матір (V заповідь) та не заздри (Х заповідь)

·        «Займи позицію». Слайд 17.

Чи поділяю я  думку старшого брата?

·        Коментар учителя. Протягом багатьох століть відбувалася складна трансформація канонічного сюжету притчі про блудного сина. Образи притчі сприймалися символічно: батьком вважалася церква, а блудним сином — відщепенець від неї. Письменники XVI–XIХ ст. не тільки по-новому тлумачать притчу про блудного сина, а й створюють на її основі нові твори. Наприклад, Іван Вишенський у своєму творі «Позорище мисленному» зображує блудного сина позитивним героєм, а брата-домочадця — негативним. Письменник-полеміст співчуває блудному синові, вважаючи його заступника рідної землі перед Богом. Тут простежується автобіографічний мотив, який пов’язує долю героя з долею самого автора. Повернення блудного сина до рідної домівки Вишенський взагалі опускає. Від імені блудного сина веде розповідь поет XVII ст. Ілля Бачинський у творі «Пісня світова». Особливо своєрідно тема блукальця розвинута в поемі «Тризна» Т.Шевченка, написаній російською мовою. «Страшної, святої» драми зазнає  герой, бажаючи стати для рідного краю пророком, прагнучи допомогти рідній землі і гинучи далеко від неї, в муках і каятті, яке приходить до нього, як і до блудного сина з євангельської притчі. у якого тема відходу з рідного краю і повернення до нього, тема пригод на чужині блукальця, тема каяття й повернення — одна з наскрізних у поезії. Мотиви життя людини, що силою різних обставин була викинута з рідного краю, з отчого дому, розробляються Шевченком у певній залежності від поворотів його власної долі. Історією про блудного сина цікавився і Г.Сковорода, який сам провів своє життя в мандрах. Цей сюжет притаманний байці  «Про безногого і сліпого». 
 

·        Мистецькі паралелі. Слайд 18.

·        (Порівняння репродукцій картин Рембрандта та Шевченка

Рембрандт. Повернення блудного сина.

Шевченко. Програвся в карти